Пошук по сайтуЗ історії зведення однієї з найкращих віденських архітектурних споруд в Галичині середини XIX ст., де нині розташований Львівський державний університет безпеки життєдіяльності
Будівля, в якій розташовано Львівський державний університет безпеки життєдіяльності була зведена в середині XIX століття за розпорядженням австро-угорського імператора Франца Йосифа і на виділені ним кошти та при сприянні генерал-ад'ютанта кайзера графа Грюнера.
28 лютого 1851року під час урочистого перебування Цісаря Австро-Угорської імперії у Львові, представники міста подали прохання про зведення Будинку військових інвалідів для вояків Галичини, скалічених у боях, аби вони могли отримати гідне життя на власній землі. Імператор задовольнив це прохання і звелів, щоб будова була зведена за планом відомого архітектора Теофіла Гансена і коштом у сумі 700 тис. злотих ринських.
Міською владою для будівництва монументального комплексу разом із каплицею на пропозицію бургомістра Львова Кароля Гоепфлінгена-Бергендорфа, виділяється ділянка на фільварку Піліховського, поблизу шляху, що веде до підніжжя гори Кортума (нині вул. Клепарівська, 35) площею 1251 кв. сажень, ціною 11 406 злотих ринських і 40 крайцерів. Скликане з цього приводу представництво столичного міста Львова подарувало для будівництва Будинку інвалідів згадану міську ділянку з дубовим лісом і надало безкоштовно для використання міську цегельню.
Будинок інвалідів запроектував Теофіл Гансен в аркадному стилі (Rundbogenstil), з фасадами, зведеними зі звичайної цегли (за кольором поділеній на жовті і червоні смуги). Під керівництвом Едварда Каллера будівельні роботи розпочались у 1855 році і завершилися у 1863. В архітектурі будівлі домінує монументалізм, реалізований шляхом великого розтягнення споруди (довжина головного фасаду 165 метрів!), характерний для творчості Гансена на той період.
Будинок інвалідів складається з імпозантної центральної частини, з кутовими вежами, та симетричних бокових крил, які завершуються павільйонами. Фасад будинку оздоблений мистецькими скульптурами та барельєфами. Для виконання цих робіт були запрошені молодий скульптор Кипріян Годепський та скульптор Абель Пер'єр. На фасаді будинку, по обидва боки від герба австрійської держави, встановлено дві величні скульптури: Воїна у постаті чоловіка, який вихоплює меч із піхов і Спокій у постаті жінки у лавровому вінку з пальмовою гілкою у лівій руці, а у правій - зі звитком паперу Біля ніг скульптури лежать палітра і пензель, як символи Науки і Мистецтва. Ці фігури, заввишки два метри, виконані майстром зі щільного пісковика.
Над протилежними брамами, ззовні і зсередини подвір'я будинку, встановлено по чотири барельєфи, що символізують постаті жінок - Воїна і Перемогу.
На фасаді будинку розміщено 26 скульптурних елементів та 8 барельєфів, які збереглися донині. Багато скульптурних елементів будинку, зокрема, з внутрішньої її сторони, - втрачені. До їх числа належать статуї чотирьох найславетніших австрійських фельдмаршалів і генералів, - архикнязя Орла, графа Радецького, князя Шварценберга і графа Шпіка. Не зберігся також і зал із фресками.
Монументальна ідея Будинку інвалідів належить до найкращих взірців віденських запозичень в історії архітектури Львова.
Посвячення Будинку інвалідів відбулось з великою урочистістю 4 жовтня 1863 року в день іменин Цісаря. Уповноважений єпископом провести цей релігійний акт був пан фельдсуперіор (високий чин представника церкви у війську) П.Брадовскі. О 8 годині ранку за канонами католицької церкви була посвячена каплиця, а потім і сама будівля.
Триповерхова будівля призначалася для розміщення та утримання на пансіоні п'ятсот інвалідів. Центральна частина будови - для офіцерів, обидва крила - для молодших офіцерів та солдат. У чотирьох вежах, в центральній частині будівлі, розміщувалось помешкання генерал-коменданта, тут знаходилась і його канцелярія. Одне крило будинку було адаптоване до військового госпіталю, як філії гарнізонного.
Після возз'єднання Західних областей України в єдину Україну в будівлі у 1939-1941рр. стояв 233 полк НКВС (в/ч 7480). Під час Великої Вітчизняної війни будинок не був пошкоджений і 10 серпня 1944 року в ньому знову розмістилася в/ч 7480.
За рішенням Міністерства внутрішніх справ СРСР у травні 1954 року в будинку було розміщено Київське пожежно-технічне училище, яке передислокували до Львова. Згодом його перейменували на Львівське пожежно-технічне училище МВС СРСР.
|
|
|
|
|
|
