Порядок слів у простому поширеному реченні

 

 Для англійської мови характерний сталий порядок слів. В українській мові зв'язок між словами в реченні чи словосполученні, а також синтаксична функція слова здебільшого визначається формою слова, його закінченням. У сучасній англійській мові, де система відмінкових закінчень розвинута мало, показником синтаксичної функції слова є ного місце в реченні.

Візьмемо, наприклад, українське речення Учитель запитує учня. Якщо поміняти місцями перше й третє слово, не змінюючи їх форми, зміст речення не зміниться: Учня запитує вчитель. Слово учитель і в цьому реченні є підметом, оскільки воно стоїть у називному відмінку, а іменник учня, хоч і займає місце на початку речення, є прямим додатком, бо має закінчення знахідного відмінка.

Якщо ж у відповідному англійському реченні The teacher asks the pupil зробити таку саму перестановку, дістанемо речення The pupil asks the teacher, зміст якого зовсім інший: Учень запитує вчителя, оскільки в англійській мові роль іменника в реченні визначається його місцем: іменник, що стоїть перед дієсловом-присудком, є підметом, а іменник, що займає місце після присудка — прямим додатком. Отже, порядок слів у реченні відіграє значно більшу смислову роль в англійській мові, ніж в українській.

 

Порядок слів, при якому підмет стоїть перед присудком, а прямий додаток після присудка, є типовим для англійського розповідного речення:

 

She loves children                                  Вона любить дітей.

 

Якщо в реченні є непрямий додаток, він ставиться між присудком і прямим додатком.

 

I'll give you my address.                       Я вам дам свою адресу.

 

Прийменниковий додаток звичайно ставиться після прямого додатка, а якщо прямого додатка нема — після дієслова-присудка:

 

I'm not talking about that                       Я не говорю про це.

 

Обставини звичайно стоять після додатків, а якщо додатків нема – після дієслова-присудка:

 

He sent me a telegram this afternoon   Він прислав мені телеграму сьогодні                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  .                                                                        після полудня.

 

He'll be back in half an hour.                       Він повернеться через півгодини.

 

Якщо в реченні є різні обставини, обставини часу ставляться після обставин місця, а обставини способу дії – перед обставинами місця і часу:

 

I went to a library today.                          Я ходив сьогодні в бібліотеку.

 

They worked hard yesterday.                   Вони вчора багато працювали.

 

Якщо в реченні є кілька обставин часу, обставина, що вказує більш точний час, стоїть перед обставиною, що вказує час у більш загальному плані:

 

I was there at seven this morning.            Я був там сьогодні о сьомій годині ранку.

 

Обставини часу і місця можуть стояти на початку речення:

 

Last Sunday she came to Lviv.               Минулої неділі вона приїхала до Львова.

 

Обставини, виражені прислівниками неозначеного часу often часто, seldom рідко, ever коли-небуть, never ніколи, usually звичайно, always завжди, soon скоро, already вже, sometimes інколи тощо, ставляться між підметом і присудком, але після дієслова to be, а також після допоміжних або модальних дієслів, якщо вони є в складі присудка:

 

I never heard her name.                          Я ніколи не чув її імені.

I have always thought of it.                    Я завжди думав про це.

 

 Обставини способу дії, виражені прислівниками, стоять після діеслова-присудка і його додатка (якщо він є); вони можуть також стояти перед присудком, але після дієслова to be, після допоміжних і модальних дієслів:

 

I am going to speak to you                  Я збираюсь серйозно поговорити з тобою.                                                                                                  very seriously.

They had quickly run back.                    Вони швидко прибігли назад.

 

Хоч прямий додаток звичайно ставиться безпосередньо після дієслова, між ними може стояти прийменниковий додаток або обставина, якщо останні виражені одним-двома словами, а прямий додаток — порівняно великою групою слів:

 

I found there a book published                Я знайшов там книгу, видану в

in the 17^th century.                                   XVII  столітті.                                                 

 

У реченнях з дієсловами типу to ring up телефонувати, to put on надягати прямий додаток, виражений особовим займенником, ставиться між компонентами дієслова:

 

I rang him up.                                          Я зателефонував йо

She put it on.                                            Вона надягла його  (пальто).

 

Якщо додаток виражений іменником, він може стояти як між компонентами дієслова, так і після дієслова в цілому:

 

І rang my friend up.— I rang up my friend.

She put her coat on..— She put on her coat.

 

В англійській мові, як і в українській, другорядні члени речення можуть бути відокремленими, тобто виділятися інтонацією і паузами для підсилення їх смислової ролі. У таких випадках відокремлені другорядні члени можуть займати в реченні не властиве їм місце. Так, відокремлена обставина місця або часу може стояти між підметом і присудком або між частинами присудка; відокремлене означення може бути відділеним від означуваного слова іншими членами речення тощо:

 

Mrs. Hall, from the upper                        Місіс Гол з верхнього вікна бачила, як

window, saw her come in.                       вона входила.

 

IN ENGLISH

 

The English language is characterized by a fixed word order. In marry cases the word order indicates the syntactical function of the word.

In declarative sentences the most typical word order is as follows: 1 — subject, 2 — predicate, 3— direct object. The indirect object is placed between the verb and its direct object. The prepositional object is usually placed after the direct object or, if there is no direct object, after the predicate.

Adverbial modifiers are mostly placed after the objects or after the predicate if there are no objects. Adverbial modifiers of place generally precede those of time and adverbial modifiers of manner precede those of place and time. Adverbial modifiers of time and place may also be put at the beginning of the sentence. Adverbs of indefinite time usually precede the predicate but they follow the verb to be as well as auxiliary and modal verbs.

Adverbial modifiers of manner expressed by adverbs are placed after the predicate or its object; they can also be put before the predicate but after the verb to be, after auxiliary and modal verbs.

The direct object expressed by a group of words can be separated front its verb by a prepositional object or an adverbial modifier.

With verbs to ring up, to put on, etc. the direct object expressed by a personal pronoun is placed between the components of the verb. If the direct object is a noun, it can be placed both between the components and after the second of them.

 

Порядок слів, при якому присудок стоїть після підмета, називається прямим. Якщо присудок або його частина стоїть перед підметом, порядок слів називається зворотним, або інверсією.

Інверсія буває повною і частковою. При повній інверсії весь присудок стоїть перед підметом:

 

Have you any cheese?                             У вас є сир?

 

При частковій інверсії лише частина присудка — допоміжне або модальне дієслово — стоїть перед підметом, а смислове дієслово — після нього:

 

Has anything happened?                        Щось трапилось?

 

Інверсія вживається в питальних реченнях, крім тих, де запитання стосується підмета або його означення.

Повна інверсія вживається в реченнях з ввідним there:

 

There were green benches                      У сквері були зелені лави.                                                                  in the garden.

 

Повна інверсія вживається в розповідних реченнях, що починаються обставинами місця, якщо підмет виражений іменником, а присудком є дієслово, яке не може мати прямого додатка:

 

At some distance from  the                        Недалеко від фабрик стоїть їхня                                                                           factories stands their hospital.                        лікарня.

Behind the house were fields.                    За будинком були поля.

 

Повна інверсія вживається в реченнях що починаються словами here, there, now, then, якщо підмет виражено іменником. Якщо підметом є особовий займенник, порядок слів прямий:

 

Here comes father.                                    Ось іде батько.

Then came the news that June                   Потім надійшла звістка, що Джун                                                           had gone to the seaside.                                  поїхала до моря.

 

Повна інверсія вживається у реченнях, які починаються словами типу up, off, down, out, а підмет виражено іменником. Якщо підметом є особовий займенник, вживається прямий порядок слів:

 

Down climbed the boy.                             Хлопець спустився вниз.

Down he climbed.                                      Він зліз униз.

 

Повна інверсія часто вживається в словах автора після прямої мови, якщо підмет виражено іменником, присудок – дієсловом у  Present Indefinite або в Past Indefinite:

 

“I put it down on that chair,” said             «Я поклав його на той стілець», -                                                                       George.                                                            сказав Джордж.

“He’s a tall man,” said Tom.                     «Він високий чоловік», - сказав

                                                               Том.

 

Інверсії не буде, якщо присудок має додаток або якщо підмет - -особовий займенник:

 

“Are you all right?” the man asked           «У вас усе гаразд?» - запитав нас                                                                      us.                                                                     чоловік.

“Right it is,” we answered.                        «Гаразд», - відповіли ми.

 

Інверсія має місце в реченнях, що починаються словами never ніколи; seldom, rarely рідко; little мал; оin vain марно; hardly, scarcely ледве; not only не лише; nor, neither також ні; no sooner than як тільки.

У цьому випадку інверсія часткова — перед підметом ставиться лише допоміжне або модальне дієслово .Якщо присудок виражений дієсловом у Present Indefinite або Past Indefinite, то перед підметом ставиться відповідна форма дієслова to do, а після підмета — інфінітив основного дієслова:

 

Rarely did I wake up at night.                  Рідко коли я прокидався вночі.

Nor did Willy understand this.                 І Віллі не зрозумів цього.

 

 

IN ENGLISH

 

The order of words in which the predicate is placed before the subject is call inversion.

Inversion is full when the whole predicate is placed before the subject or partial when only the auxiliary or modal verb precedes the subject.

Full inversion is used in sentences with the introductory there.

Full inversion occurs in declarative sentences beginning with adverbial modifiers of place if the subject of the sentence is a noun and the predicate is an intransitive verb.

Full inversion takes place when the sentence begins with the words here, there, now, then if the subject is a noun.

Full inversion is used when the words up, off, out, down, etc. open the sentence but only when the subject is a noun.

Full inversion is found with the verbs to say, to answer, to reply, etc. used after direct speech if the subject is a noun and the verb has no object.

Partial inversion takes place in sentences beginning with such words as never, seldom, rarely, little, in vain, hardly, scarcely, not only, nor, neither, no sooner than.

 

 

Murphy

 

Word order

 

a)         Verb + object

The verb and the object of the verb normally go together. We do not usually put other words between them:

 

 

Here are some more examples. Notice how each time the verb and the object go together:

·          Do you clean the house every weekend? (not  'Do you clean every weekend the house?')

·          Everybody enjoyed the party very much, (not  'Everybody enjoyed very much the party')

·          Our guide spoke English fluently, (not '...spoke fluently English')

·          I not only lost all my money - I also lost my passport. (not 'I lost also my passport'}

·          At the end of the street you'll see a supermarket on your left, (not '...see on your left a supermarket^')

 

b)                  Place and time

 

Usually the verb and the place (where?) go together:

go home       live in a city      walk to work etc.

 

If the verb has an object, the place come after the verb + object:

take somebody home      meet a friend in the street

 

We usually say the place (where?) before the time (when?/ how often?/ how long?):

 

 

Here are some more examples:

·          I'm going to Paris on Monday. (not 'I’m going on Monday to Paris.')

·          Don't be late. Make sure you're here by 8 o'clock.

·          Why weren’t you at home last night?

·          You really shouldn't go to bed so late.

It is often possible to put time at the beginning of the sentence:

·          On Monday I'm going to Paris.

·          Every morning Tom walks to work.

Note that you cannot use early or late at the beginning of the sentence in this way.

 

c)               Adverbs with the verb

 

Some adverbs (for example, always, also, probably) go with the verb in the middle of a sentence:

·          Tom always goes to work by car.

·          We were feeling very tired and we were also hungry.

·           Your car has probably been stolen.

 

Study these rules for the position of adverbs in the middle of a sentence. (They are only general rules, so there are exceptions.)

 

                               I.          If the verb is one  word (goes/fell/cooked etc.), the adverb usually goes before the verb:

 

 

·          I cleaned the house and also cooked the dinner.  (not 'cooked also')

·          Jack hardly ever watches television and rarely reads newspapers.

·          She almost fell over as she came down the stairs.

Note that these adverbs (always / often / also etc.) go before have to:

·          We always have to wait a long time for the bus.

 But adverbs go after am / is / are / was / were:

·          We were feeling very tired and we were also hungry.

·          Why are you always late? You're never on time.

·          The traffic isn't usually as bad as it was this morning.

                                 II.          If the verb is two or more words (can remember / doesn't smoke / has been stolen etc.), we usually put adverb after the firs part of the verb (can / doesn't / has etc.):

  

·          My parents have always lived in London.

·          Jack can't cook. He can't even boil an egg.

·          The house was only built a year ago and it's already falling down.

In negative sentences probably goes before the negative. So we say:

·          I probably won't see you.    or    I will probably not see you.              (but not   'I won't probably see you.')

We also use all and both in these positions:

·          We all felt ill after the meal. (not  'we felt all ill')

·          My parents are both teachers, (not 'my parents both are teachers')

·          Sarah and Jane have both applied for the job.

·          We are all going out this evening.

Sometimes we use is / will / did etc. instead of repeating part of a sentence. Note the position of always / never etc. in these sentences:

·          He always says he won't be late but he always is. (= he is always late)

·          I've never done it and I never will. (= I will never do it)

We normally put always / never etc. before the verb in sentences like these.

Верба

 

ТИПИ ПИТАЛЬНИХ РЕЧЕНЬ

 

За характером запитання і потрібної на нього відповіді в англійській мові розрізняють чотири типи питальних речень: загальні запитання (general question), спеціальні запитання (special question), альтернативні запитання (alternative question) і розділові запитання (disjunctive questions)

 

 Загальними називаються запитання, на які можна відповісти словами yes aбo no:

 

Do you like this part of country?        Вам подобається цей куточок    

                                                         країни?

                                                                                                                                          

Загальні запитання починаються з допоміжного або модального дієслова, після якого стоїть підмет, а потім основне дієслово:

 

Are you coming to night?                            Ти прийдеш сьоьгодні ввечері?

Have you helped your mother through        Ти допомагав матері всі ці роки?

all these years?                 

Can I help you?                                            Чим можу допомогти?

 Примітки. 1. Якщо присудком є дієслово to be ( а в багатьох випадках to have) у Present i Past Indefinite, у загальних запитаннях він ставиться на початку речення.

Is he here?                                                     Він тут?

2. Між підметом і дієсловом у загальних запитаннях можуть стояти прислівники неозначеного часу:

Did you ever see a cow like that?                  Ви коли-небудь бачили таку корову?

 

Запитання до окремих членів речення називаються спеціальними. Вони починаються питальними словами who хто; what що, який; where де, куди; how many скільки та ін.

Серед спеціальних запитань розрізняють:

     а)  запитання до різних члунів речення, крім підмета і йогоозначення;

     б)  запитання до підмета і його означення.

У запитаннях до кізних членів речення після питального слова порядок слів такий самий, як у загальних запитаннях: допоміжне або модальне дієслово, підмет, основне дієслово, потім усі інші члени речення:

 

Where do you live?                                          Де ви живете?

How did you meet her?                                    Як ви зустрілись?

How long have you known him?                     Як довго ти його знаєш?

 

У спеціальних запитаннях, що відносяться до підмета або його означення, порядок слів, як у розповідному реченні — інверсії нема, допоміжне дієслово to do в Present Indefinite і в Past Indefinite не вживається. Якщо питальне слово є підметом, то після нього, як і в розповідному реченні, стоїть присудок:

 

Who goes to the cinema?                                  Хто йде у кіно?

 

Якщо питальне слово -  означення до підмета, після нього безпосередньо ставиться підмет, а потім присудок:

 

Whose children are playing in the yard?          Чиї діти граються у дворі?

 

Альтернативні запитання — це запитання вибору. Вони складаються з двох частин, з'єднаних сполучником оr. Альтернативні запитання можуть мати структури як загальних, так і спеціальних запитань. Якщо альтернативне запитання не відноситься до підмета, воно вимагає повної відповіді:

 

Is he a doctor or an engineer?                              Він лікар чи інженер?

Where does he live: in Kiev or in Lviv?              Де він живе: в Києві чи  у            

                                                                        Львові?

 

Якщо альтернативне запитання відноситься до підмета, то допоміжне або модальне дієслово вживається також і перед другим підметом. Таке запитання вимагає короткої відповіді:

 

Do you work there or does your                       Ви там працюєте чи ваш брат? -  brother? – My brother does.                                        Мій брат.

 

Розділове запитання складається з дввх частин. Перша частина — розповідне речення в стверджувальній або заперечній формі, друга — коротке загальне запитання, що складається з підмета, вираженого особовим займенником, який відповідає підмету першої частини, та допоміжного або модального дієслова. Якщо присудком першої частини є дієслово в Present Indefinite або в Past Indefinite (крім дієслів to be і to have), в другій частині вживаються відповідні форми допоміжного дієслова to do.

Якщо перша частина розділового запитання має стверджувальну форму, то в другій частині вживається заперечна форма, а після заперечної першої частини друга частина має стверджувальну форму. Перша частина розділового запитання має стверджувальну форму, якщо той, хто запитує, сподівається на стверджувальну відповідь, і заперечну, якщо передбачається заперечна відповідь:

 

You’ve brought your luggage                         Ви привезли з собою свій багаж, with you, haven’t you?                                                чи не так?

You haven’t seen him yet, have you?                  Ви ще не бачили його, чи не так?

I didn’t say that, did I?                                         Я не казав цього, чи не так?

You want some money, don’t you?                      Вам потрібні гроші, правда?

 

 

IN ENGLISH

 

There are four types of interrogative sentences in English: general questions, special questions, alternative questions and disjunctive questions.

General questions are those requiring the answer yes or no. General questions are formed by placing the predicate or its part (the auxiliary or modal verb) at the beginning of the sentence before the subject

Special questions refer to various parts of the sentence. They begin with interrogative words. As to their structure special questions are divided into two types. In special questions referring to any part of the sentence except the subject or its attribute the word order is the same as in general questions but the interrogative word is placed at the head of the sentence

In special questions referring to the subject or its attribute the word order is that of a declarative sentence.

Alternative questions imply choice. They consist of two parts connected by the conjunction or. Alternative questions may have the structure of general and special questions.

A disjunctive question consists of two parts. The first part is a declarative sentence, the second — a short general question. The second part consists of the subject expressed by the personal pronoun corresponding to the subject of the first part and of the auxiliary or modal verb (or the verbs to be or to have in the Present Indefinite or in the Past Indefinite as full predicates). If the first part of a disjunctive question is affirmative, the second is egative; if the first is negative, the second is affirmative.

 

 

MURPHY

We usually make questions by changing the word order: we put the first auxiliary verb (AV) before the subject (S):

 

          S     +    AV                 AV     +     S

          it            is       →       is                it?          Is it raining?

          you        can     →      can             you?       When can you come and see us?

          Tom      has     →       has             Tom?      Where has Tom gone?

We make questions with the verb be in the same way:

           they       were →       were           they?       Were they surprised?

 

In present simple questions use do / does:

·          Do you like music? (not 'like you')

·          Where does Jack live? (not 'where jack live')

In past simple questions use did:

·          When did they get married? (not 'when got they')

·          Why did Ann sell her car? (not 'why sold Ann')

But be careful with who / what / which question. If who / what / which is the subject of the sentence, do not use do/ does/ did. Compare:

 

 

In these examples who / what / which is the subject:

·          Who wants something to eat? (not 'who does want')

·          What happened to you last night? (not 'what did happen')

·          Which bus goes to the city centre? (not 'which bus does go')

 

Note the position of prepositions in questions beginning Who/What/Which/Where...?:

·          Who do you want to speak to?    

·          Which job has Jane applied for?  

·          Where do you come from?

 

Negative questions (isn't it...? / didn't you...?)

 

 

Notice the meaning of yes and no in answers to negative questions:

                                                          Yes. (=Yes, he went.)

Didn’t Dave go to Canada?

                                                           No. (=No, he didn’t go)

 

Note the word order in negative questions beginning Why...?:

·          Why don't we go out for a meal tonight? (not 'Why we don't...')

·          Why wasn't Mary at work yesterday? (not 'Why Mary wasn't...')

 

When we ask for information, we often say Do you know. . . ? / Could you tell me. . . ? etc. If you begin a question like this, the word order is different from a simple question.

 

 

When the question (Where has Tom gone?) is part of a longer sentence (Do you know...?), it loses the normal question word order. Compare:

         When will Ann arrive?         Have you any idea when Ann will arrive?

         What time is it?                      Could you tell me what time it is?

         Why are you laughing?         Tell us why you are laughing.

 

Be careful with do / does / did questions:

          When does the film begin?      Do you know when the film begins?

          Why did Ann leave early?       I wonder why Ann left early.

 

Use if or whether where there is no other question word:

         Did he see you?                        Do you know if (or whether) he saw you?

 

The same changes in word order happen in reported questions:

direct      The police officer said to us,    'Where  are you going  ?

reported   The police officer asked us      where  we were going  ?

direct       Clare said,                         'What time do the banks close   ?

reported   Clare wanted to know        what time the banks closed

In reported questions, the verb usually changes to the past (were, closed).

 

Question tags

 

You haven’t got a car, have you?            It was a good film, wasn’t it?

Have you? and wasn’t it? are question tags (= mini-questions which we put on the end of a sentence). in question tags we use the auxiliary verb. For the present and past simple use do/ does / did:

·          They came by car, didn’t they?

 

Normally we use a positive question tag with a negative sentence:

 

 

And normally we use a negative question tag with a positive sentence:

 

 

 

Notice the meaning of yes and no in answers to question tag:

                                                                                    Yes. (= I am going)

        You’re not going to work today, are you?

                                                                                     No. (= I’m not going)  

 

The meaning of a question tag depends on how you say it. If your voice goes down, you aren't really asking a question; you are only inviting the listener to agree with you:

·          Tim doesn't look well today, do\es he?'   'No, he looks very tired.'

·          She's very pretty. She's got beautiful eyes, ha\sn’t she?

But if the voice goes up_y it is a real question:

·          'You haven't seen Mary today, have yo/u?'   'No, I'm afraid not. ' (= Have you seen Mary today by any chance?)

We often use a negative sentence + positive tag to ask for things or information, or to ask somebody to do something. The voice goes up at the end of the tag in sentences like these:

·          You haven't got a pen, have yo/u?'   'Yes, here you are.'

·          'You couldn't do me a favour, could yo/u?'   'It depends what it is.'

·          'You don't know where Karen is, do yo/u?'   'Sorry, I've no idea.'

 

After Let's... the question tag is ...shall we?:

·          Let's go for a walk, shall we?

After the imperative (Do... / Don't do... etc:), the tag is usually ...will you?:

·          Open the door, will you?

·          Don't be late, will you?

Note that we say ...aren't I? (= am I not?):

·          I'm late, aren't I?

 

ТИПИ ПИТАЛЬНИХ РЕЧЕНЬ

 

За характером запитання і потрібної на нього відповіді в англійській мові розрізняють чотири типи питальних речень: загальні запитання (general question), спеціальні запитання (special question), альтернативні запитання (alternative question) і розділові запитання (disjunctive questions)

 

 Загальними називаються запитання, на які можна відповісти словами yes aбo no:

 

Do you like this part of country?        Вам подобається цей куточок    

                                                         країни?

                                                                                                                                          

Загальні запитання починаються з допоміжного або модального дієслова, після якого стоїть підмет, а потім основне дієслово:

 

Are you coming to night?                            Ти прийдеш сьоьгодні ввечері?

Have you helped your mother through        Ти допомагав матері всі ці роки?

all these years?                 

Can I help you?                                            Чим можу допомогти?

 Примітки. 1. Якщо присудком є дієслово to be ( а в багатьох випадках to have) у Present i Past Indefinite, у загальних запитаннях він ставиться на початку речення.

Is he here?                                                     Він тут?

2. Між підметом і дієсловом у загальних запитаннях можуть стояти прислівники неозначеного часу:

Did you ever see a cow like that?                  Ви коли-небудь бачили таку корову?

 

Запитання до окремих членів речення називаються спеціальними. Вони починаються питальними словами who хто; what що, який; where де, куди; how many скільки та ін.

Серед спеціальних запитань розрізняють:

     а)  запитання до різних члунів речення, крім підмета і йогоозначення;

     б)  запитання до підмета і його означення.

У запитаннях до кізних членів речення після питального слова порядок слів такий самий, як у загальних запитаннях: допоміжне або модальне дієслово, підмет, основне дієслово, потім усі інші члени речення:

 

Where do you live?                                           Де ви живете?

How did you meet her?                                    Як ви зустрілись?

How long have you known him?                     Як довго ти його знаєш?

 

У спеціальних запитаннях, що відносяться до підмета або його означення, порядок слів, як у розповідному реченні — інверсії нема, допоміжне дієслово to do в Present Indefinite і в Past Indefinite не вживається. Якщо питальне слово є підметом, то після нього, як і в розповідному реченні, стоїть присудок:

 

Who goes to the cinema?                                  Хто йде у кіно?

 

Якщо питальне слово -  означення до підмета, після нього безпосередньо ставиться підмет, а потім присудок:

 

Whose children are playing in the yard?          Чиї діти граються у дворі?

 

Альтернативні запитання — це запитання вибору. Вони складаються з двох частин, з'єднаних сполучником оr. Альтернативні запитання можуть мати структури як загальних, так і спеціальних запитань. Якщо альтернативне запитання не відноситься до підмета, воно вимагає повної відповіді:

 

Is he a doctor or an engineer?                              Він лікар чи інженер?

Where does he live: in Kiev or in Lviv?              Де він живе: в Києві чи  у            

                                                                        Львові?

 

Якщо альтернативне запитання відноситься до підмета, то допоміжне або модальне дієслово вживається також і перед другим підметом. Таке запитання вимагає короткої відповіді:

 

Do you work there or does your                         Ви там працюєте чи ваш брат? -  brother? – My brother does.                                        Мій брат.

 

Розділове запитання складається з дввх частин. Перша частина — розповідне речення в стверджувальній або заперечній формі, друга — коротке загальне запитання, що складається з підмета, вираженого особовим займенником, який відповідає підмету першої частини, та допоміжного або модального дієслова. Якщо присудком першої частини є дієслово в Present Indefinite або в Past Indefinite (крім дієслів to be і to have), в другій частині вживаються відповідні форми допоміжного дієслова to do.

Якщо перша частина розділового запитання має стверджувальну форму, то в другій частині вживається заперечна форма, а після заперечної першої частини друга частина має стверджувальну форму. Перша частина розділового запитання має стверджувальну форму, якщо той, хто запитує, сподівається на стверджувальну відповідь, і заперечну, якщо передбачається заперечна відповідь:

 

You’ve brought your luggage                          Ви привезли з собою свій багаж, with you, haven’t you?                                                чи не так?

You haven’t seen him yet, have you?                  Ви ще не бачили його, чи не так?

I didn’t say that, did I?                                          Я не казав цього, чи не так?

You want some money, don’t you?                     Вам потрібні гроші, правда?

 

 

 

MURPHY

We usually make questions by changing the word order: we put the first auxiliary verb (AV) before the subject (S):

         

          S     +    AV                 AV     +     S

          it            is       →       is                it?          Is it raining?

          you        can     →      can             you?       When can you come and see us?

          Tom      has     →       has             Tom?      Where has Tom gone?

We make questions with the verb be in the same way:

           they       were →       were           they?       Were they surprised?

 

In present simple questions use do / does:

·          Do you like music? (not 'like you')

·          Where does Jack live? (not 'where jack live')

In past simple questions use did:

·          When did they get married? (not 'when got they')

·          Why did Ann sell her car? (not 'why sold Ann')

But be careful with who / what / which question. If who / what / which is the subject of the sentence, do not use do/ does/ did. Compare:

 

 

In these examples who / what / which is the subject:

·          Who wants something to eat? (not 'who does want')

·          What happened to you last night? (not 'what did happen')

·          Which bus goes to the city centre? (not 'which bus does go')

 

Note the position of prepositions in questions beginning Who/What/Which/Where...?:

·          Who do you want to speak to?    

·          Which job has Jane applied for?  

·          Where do you come from?

 

Negative questions (isn't it...? / didn't you...?)

 

 

Notice the meaning of yes and no in answers to negative questions:

                                                          Yes. (=Yes, he went.)

Didn’t Dave go to Canada?

                                                           No. (=No, he didn’t go)

 

Note the word order in negative questions beginning Why...?:

·          Why don't we go out for a meal tonight? (not 'Why we don't...')

·          Why wasn't Mary at work yesterday? (not 'Why Mary wasn't...')

 

When we ask for information, we often say Do you know. . . ? / Could you tell me. . . ? etc. If you begin a question like this, the word order is different from a simple question.

 

 

When the question (Where has Tom gone?) is part of a longer sentence (Do you know...?), it loses the normal question word order. Compare:

         When will Ann arrive?         Have you any idea when Ann will arrive?

         What time is it?                      Could you tell me what time it is?

         Why are you laughing?         Tell us why you are laughing.

 

Be careful with do / does / did questions:

          When does the film begin?      Do you know when the film begins?

          Why did Ann leave early?       I wonder why Ann left early.

 

Use if or whether where there is no other question word:

         Did he see you?                        Do you know if (or whether) he saw you?

 

The same changes in word order happen in reported questions:

direct      The police officer said to us,    'Where  are you going  ?

reported   The police officer asked us      where  we were going  ?

direct       Clare said,                         'What time do the banks close   ?

reported   Clare wanted to know        what time the banks closed

In reported questions, the verb usually changes to the past (were, closed).

 

Question tags

 

You haven’t got a car, have you?            It was a good film, wasn’t it?

Have you? and wasn’t it? are question tags (= mini-questions which we put on the end of a sentence). in question tags we use the auxiliary verb. For the present and past simple use do/ does / did:

·          They came by car, didn’t they?

 

Normally we use a positive question tag with a negative sentence:

 

 

And normally we use a negative question tag with a positive sentence:

 

 

 

Notice the meaning of yes and no in answers to question tag:

                                                                                    Yes. (= I am going)

        You’re not going to work today, are you?

                                                                                     No. (= I’m not going)  

 

The meaning of a question tag depends on how you say it. If your voice goes down, you aren't really asking a question; you are only inviting the listener to agree with you:

·          Tim doesn't look well today, do\es he?'   'No, he looks very tired.'

·          She's very pretty. She's got beautiful eyes, ha\sn’t she?

But if the voice goes up_y it is a real question:

·          'You haven't seen Mary today, have yo/u?'   'No, I'm afraid not. ' (= Have you seen Mary today by any chance?)

We often use a negative sentence + positive tag to ask for things or information, or to ask somebody to do something. The voice goes up at the end of the tag in sentences like these:

·          You haven't got a pen, have yo/u?'   'Yes, here you are.'

·          'You couldn't do me a favour, could yo/u?'   'It depends what it is.'

·          'You don't know where Karen is, do yo/u?'   'Sorry, I've no idea.'

 

After Let's... the question tag is ...shall we?:

·          Let's go for a walk, shall we?

After the imperative (Do... / Don't do... etc:), the tag is usually ...will you?:

·          Open the door, will you?

·          Don't be late, will you?

Note that we say ...aren't I? (= am I not?):

·          I'm late, aren't I?